Menu

project UBA

Марина й Сергій Дяченки. “Цифровий, або Brevis est”

 

"Бібліотекарі рекомендують..."

 

“Наше життя таке нудне й нікчемне, що хочеться від нього втекти...”

Марина й Сергій Дяченки. “Цифровий, або Brevis est”

Цифровий - це друга книга Дяченків із циклу Метаморфози. (Перша Vita Nostrа, мій відгук на неї можна подивитися тут). Третю й останню “Мігрант, або Brevi finietur” ще не читала.

Весь час, поки її читала, я отримувала задоволення. Тут тобі й соціальна значущість теми, що підіймається, й майстерність вже давно відомих мені авторів, обожнюю ритм, з яким пишуть Дяченки, тут й емоційна складова, адже я з перших слів зацікавилася історією, але…

Та, про “але”, згодом.

Тема твору досить важка, досить актуальна, досить полемічна й, як на мій погляд, досить важко вписується у обраний жанр. Як можна здогадатися із назви, йдеться про цифрові технології, зокрема, про вплив на людину комп’ютерних ігор. Комп’ютерна гра - це втеча від реальності чи, навіть, засіб маніпулювання? Що як кожного разу, коли ви сідаєте за гру, блог, жж, просто берете до рук телефон - то є не ваше бажання?

Та ні! Не може такого бути! То ваше особисте бажання. Яка може буде маніпуляція у тому, щоб сісти за іграшку? Можливо. Та все це залежить виключно від мети маніпулятора. Хоча, так само є ймовірність того, що він, маніпулятор, просто бажає ощасливити людство? Такий собі мізантроп. У будь-якому разі читач сам вирішуватиме, що там до чого. А вирішувати буде що.

“Якщо ти вважаєш, що не піддаєшся маніпуляції, що у будь-яку мить життя мислиш критично, що ти розумніший за інших - ти попався. Тобою маніпулюють.” (Марина й Сергій Дяченки. “Цифровий, або Brevis est”).

Від самого початку твору, з першої його сторінки, герої здаються живими. Навіть більше, я чесно співчувала герою твору, який банально програв у грі. Настільки натурально прописані переживання. А як вам фраза: “Я не можу дозволити, аби у світі, де все залежить від мене, траплялось щось погане”? (Дяченки. Цифровий, або Brevis est)

І все було добре у цьому творі, поки я його не дочитала.

Та кінцівка - то був просто шок. Минуло вже кілька днів, а я все ще не можу зрозуміти як мені на неї відреагувати. Я навіть не можу сказати, раджу я її комусь чи ні.

Цікавим для мене став той факт, що всі три книги циклу Метаморфози є пов’язані між собою щонайменше назвами. Частини латині складаються у єдину фразу. Тож, мабуть, аби збагнути весь задум авторів, треба прочитати усі три книги, а не робити висновків заздалегідь.

Та попри все, мабуть, рекомендую для прочитання.

 

  Ви читали цю книгу? Приєднуйтесь до обговорення у нашій групі.

Відгук надано у рамках "Читацької Спартакіади", ініційованої Молодіжною секцією Української бібліотечної асоціації

 

текст писала Юлія Чепурко,

провідний бібліотекар бібліотеки ЧДУ ім. Петра Могили,

м. Миколаєва

 

Останнє редагування Неділя, 29 березня 2015 12:48