"Читачі рекомендують..."

Дуже легко читається, написана красивою мовою і на цьому, здається, можна закінчити перелік переваг, бо книга являє собою якійсь художній посібник з садо-мазо стосунків та пасивної агресії, і сприймати це часом дуже важко. Важко настільки, що хочеться кинути читання.

"Читачі рекомендують..."

“Світ не може померти.

Багатьом поколінням уже здавалося, наче світ гине.

Але помирав лише їхній власний світ”

«Маленький апокаліпсис» написаний геніальним польським автором Тадеушем Конвіцьким ще в 1979 році, але, як на мене, ця книжка буде актуальною завжди і для кожного. І справа тут зовсім не в сюжеті,  справа в головному герої, в Людині як такій…  

"Читачі рекомендують..."

Ілько сказав, що поховає брата в себе на городі. Якщо не можна поховати його на цвинтарі по-християнському, то хай буде хоча б по-людському. У нього на горищі є готова труна.

— Труна? — здивувався Ворон.

— А що? Тепер у кожного доброго господаря є про запас труна, — сказав Ілько.

"Бібліотекарі рекомендують..."

Erich Segal - “Love story”

“Love means you never have to say you’re sorry”

Цю історію я читала давно, в журналі “Иностранная литература” вже не пам’ятаю за який рік, а в Інтернеті щось не знаходжу цих відомостей. Старенький такий, трохи вже зашарпаний журнал потрапив мені до рук наприкінці 90-х. Інтернет тоді для більшості пересічних громадян був щось фантастичне та і комп’ютери стояли далеко не в кожній квартирі. Відомостей про автора в тому журналі майже не було. Здається, лише те, що він американець і що ця його повість мала шалений успіх. І навіть про те, що існує фільм “Історія Любові”, який з’явився раніше за видання, я дізналася значно пізніше.

"Бібліотекарі рекомендують..."

«Ідеальний злочин». Який він? Вдало спланована інсценізація або ж творча імпровізація? А питання ідеального вбивства піднімалось у багатьох детективах. Мабуть, нормальна людина не буде замислюватись над питанням про те, як краще когось вбити, якщо ж вона, звичайно, не суддя, юрист, поліцейський  або вбивця. Хоча вбивця вже апріорі не може бути нормальною людиною. А може…

"Рекомендують діти..."

«Я не можу не писати про ці події. Тому, що я усе це пережив, я усе це бачив на власні очі. Прип'ятський попіл стукає… Та що там стукає! Він гримає в моє серце!»

- Олександр Есаулов

Знаєте, який найкращий предмет у школі? Для кого як, але для мене  найкращий і найважливіший урок - історія. Якщо правильно подивитись на цей предмет, то він може навчити багато чому. Я вчуся на помилках різних монархів, та багатьох інших політичних та культурних діячів. Життєвий досвід великих людей допомагає мені прийняти правильне рішення в житті.

"Читачі рекомендують..."

“Рай є станом душі…

Люди не караються за свої діяння, вони караються ними”

Дуже цікава і однозначно варта уваги книжка Річарда Метісона (чи то Ричарда Метисона) «Куди приводять мрії» від видавництва «КСД». Коротенька анотація (з величезним спойлером – тож не читайте її, якщо плануєте прочитати книжку) обіцяє розповідь про життя після смерті, про велике кохання, що сильніше за смерть, та те, що автор цього бестселеру найбільше вплинув на Стівена Кінга. В мене таке враження, що посилання в анотації на Кінга це вже якесь «мірило» хорошої книжки;)

"Бібліотекарі рекомендують..."

Це не любовний роман, це неперевершений роман про кохання.

«Записник. Сторінки нашого кохання»— дебютний твір (1996) відомого на весь світ американського романіста, перекладений більш ніж 50-ма мовами. Історія першого кохання посіла перші позиції рейтингу газети New York Times вже у перший тиждень продажу, увійшла в список кращих книг за версією Better reading. У 2004 році зворушлива оповідь стала основою сценарію кінострічки під однойменною назвою Щоденник пам’яті»

"Бібліотекарі рекомендують..."

В новорічну ніч, посеред замороженого степу, далеко від міста, сама-самісінька сиділа маленька дівчинка і плакала. Руслана, яка випадково (а, чи випадково?) опинилася поряд із нею почала її відігрівати та приводити до тями.

Як мале дитя могло опинитися темної, морозної ночі серед степу? Де її батьки? Чому дитина сама вночі? Питань більше аніж відповідей... Але саме незвичайне те, що дівчинка незабаром зникла, так само несподівано, як і з'явилася...

"Читачі рекомендують..."

Ця книга не схожа а ні на історичну епопею  «Століття Якова», а ні на авантюрний історичний роман «Маска». І це одночасно недолік і надбання. «Країна гіркої ніжності» не має флеру легенди, романтичного присмаку історичної туманності, натомість вона має смак правди, часто гіркої, і, навіть,  огидної. Тому я розумію, чому ця книга може не подобатися тим, хто в захваті від інших творів Лиса. Вона може видатися занадто різкою і жорстокою, як хірургічна операція.